№2 Декрет нуб-хепер-ра антефа з коптоса
Підкорений гіксосами на 121 рік (1675-1554 р. до н.е.), Єгипет не перетворився в єдину державу, всі області якої рівною мірою були підлеглі владі завойо- вників. Найбільший вплив гіксосів позначався в Дельті, де вони заснували свою столицю Авáріс. Їх панування знаходило опору серед дрібних правителів Нижньо- го і Середнього Єгипту. Більш самостійно себе почували номи верхньоєгипетські: вони в основному платили гіксосам данину. Як і в період, що передував об'єд- нанню Єгипту царями XI династії (2125-2040 рр. до н.е.), самим впливовим з номів був Фіванський. З фараонами XVII (Фіванської) династії (поч. ХVI ст. до н.е. - 1554 р. до н.е.) рахувались не тільки сусідні області, але і гіксоські царі, які воліли підтримувати з ними мирні відносини, бачачи в їх силі загрозу своєму пануван- ню в Єгипті. Відчуваючи себе повноправними спадкоємцями фараонів XIII династії (1785-1645 рр. до н.е.), правителі XVII династії взяли титулатуру царів об'єд- наного Єгипту, зберігали в своїй області і підлеглих їй сусідніх південних номах колишній адміністративно-господарський апарат і продовжували у Верхньому Єгипті в основному ту ж релігійну політику, що і царі попередньої фіванської династії, як і раніше надаючи важливого значення культу Амона-Ра. Про це свідчать ті нечисленні пам'ятники, що вціліли від часу правління XVII династії, в яких прямо або побічно фігурує ім'я Амона. Від царювання Нуб-хепер-ра Антефа V (1675-1665 р. до н.е.), одного з найбільш значних правителів ранньогіксоського періоду, вцілів указ, написаний на стіні коптоського храму Міна, в якому названий «пе- реписувач священної скарбниці Амона» Са-Амон. Разом з «старшим брам» Усер-Амоном він був посланий царем, щоб здійснити розслідування в храмі Міна з приводу злочину, можливо спрямованого проти царя, вчиненого якимсь Теті, сином Мінхотепа. Пам'ятник цей цінний у двох відношеннях. По-перше, він підтвер- джує, що служителі культу Амона і в цю епоху продовжують виступати в ролі царських чиновників. По-друге, він свідчить про повне підпорядкування коптосько- го храму в цей період юрисдикції фіванських царів.
Год 3-й, 3-й месяц Всходов; день 25-й при величестве царяВерхнего и Нижнего Египта Нуб-хепер-Ра,сын Ра*, Антефа, ко- торому дана жизнь, подобно Ра, навеки.
Царский указ казначею царя Нижнего Египта, правителю Коптоса* Минемхату, царскому сыну, военачальнику Коптоса Кинену, казначею царя Нижнего Египта Менх-Мину, писцу храма Нофер-хотепу-старшему, всему войску Коптоса и всем служи- телям храма.
Вот доставлен вам этот указ, дабы узнали вы, что послало моё величество, жизнь, крепость и здоровье, писца священной сокровищницы АмонаРа-Амона и старшего врат Усер-Амона,чтобы произвести расследование в храме Мина*, ибо явились с по- винной служители храма отца моего Мина к моему величеству, жизнь, крепость и здоровье, говоря: «Злое дело совершилось в этом храме. Дал убежище врагам, да будет проклято имя его, Тети, сын Минхотепа». — Да будет брошен он на землю [т.е. изгнан] из храма отца моего Мина ипусть будет лишён он своей должности в храме от сына к сыну, от наследника к наследнику и выбро-
1 Ім'я ототожненню не піддається.
2 Вторгнення гіксосів відбулось в 1675 р. до н.е.
3 Анахронізм: Ассірія в ХVII ст. до н.е. ще тільки починала формуватись.
4 Сетроїтський ном — ХIV (Таніський) ном Нижнього Єгипту.
5 Очевидно, Пелусійський рукав Нілу.
6 Аваріс — біблійний Цоан, столиця гіксосів в Нижньому Єгипті.
7 Гопліти (давньогрец.) — важкоозброєні піхотинці.
8 Ім'я ототожненню не піддається. 9 Ім'я ототожненню не піддається. 10 Єгипетськ. — Апопі.
11 Єгипетськ. — Хіан.
12 Від єгипетського слова ђ'ķ, що означає «здобич», «військовополоений».
13 В дійсності гіксоси перебували в Єгипті з 1675 по 1554 р., тобто 121 рік.
14 Місфрагмутіс, тобто Менхеперра, — тронне ім'я Тутмóса III, який царював значно пізніше, в 1490-1436 рр. до н.е. це явний анахронізм.
15 10 000 арур — бл. 2000 га.
16 Події сплутані; гіксоси були вигнані ще до Тутмоса І (1506-1493 рр. до н.е.) — фараоном Яхмосом І (1559-1534 рр. до н. е.).
17 Анахронізм, див прим. 3.
18 Документи цього не підтверджують. Ієрусалим вперше згадується в кін. ХV ст. до н.е. в текстах Телль-Амарнського архіву.
шен вон. Пусть отнимут у него его довольствие, правовые записи1 и доли пищи мясной. Пусть имя его не вспоминают в этом хра- ме. Так же поступить и с тем, кто, подобно ему, восстаёт, будучи врагом своего бога. И да уничтожат написанное им в храме Ми- на, в Белом Доме [т.е. в сокровищнице] и на каждом свитке. Любой же царь или властелин любой, который простит его — да не получит он Белой короны и не наденет он Красной короны и не займет трон Гора живых [т.е. трон царя], и не будут милостивы к нему Обе Богини-владычицы* как к любимому ими. И каждый начальник,и каждый правитель, который взовёт к Владыке, жизнь, крепость и здоровье, дабы он был милостив к преступнику — пусть люди, имущество и земли его будут пожертвованы отцу мое- му Мину, владыке Коптоса. И никто из родни его, будь он из семьи отца или матери его, не получит эту должность. Дана же будет эта должность казначею царя Нижнего Египта, начальнику храмового хозяйства Минемхату. И пусть дадут ему довольствие, пра- вовые записи и пищу мясную, причитающиеся по должности. И закреплена пусть будет эта должность за ним в грамотах в храме отца моего Мина, владыки Коптоса, от сына к сыну, от наследника к наследнику.