4. Період чжань-го. Піднесення царства цинь 359

№1. Дао Де Цзин 359

№2. Мен-Цзи 360

№3. Шан-цзюньшу (Книга правителя області Шан) 361

№4. Сима Цянь. Історичні записки,LХVIII 363

5. Імперія цинь (221-207 рр. До н.Е.) 364

№1. Сима Цянь. Історичні записки, LХХХVII, V—VI364

№2. Документи з Юньмена370

№3. Надпис на гирі371

№4. Бань Бяо, Бань Гу, БаньЧжао. Ханьшу, ХХIV372

№5. Циньське установлення про покарання372

№6. Циньське керівництво з розслідування карних злочинів 372

6. ЕПОХА ХАНЬ 373

№1. Бань Бяо, Бань Гу, БаньЧжао. Ханьшу, I—II, IV—V, ХХIII—ХХIV, ХХХVII, ХLIII, LIII, LVII, LХIV,LХVIII, LХХVI, LХХХI, LХХХVII, ХС, ХСVII373

№2. Подорожі Чжан Цяня в СереднюАзію (Бань Бяо, Бань Гу, Бань Чжао. Ханьшу) 378

№3. Реформи Ван Мана і повстання Червонобрових (Бань Бяо, Бань Гу, Бань Чжао. Ханьшу) 380

№4. Фань Є. Хоуханьшу, I, ХХХII385

№5. Повстання Жовтих пов'язок (Фань Є. Хоуханьшу) 385

ГЛОСАРІЙ 388

Розділ 1

СТАРОДАВНІЙ ЄГИПЕТ

1. РАННЄ (I—IIдинастії, 3100-2686рр. до н.е.) ІСТАРОДАВНЄ ЦАРСТВА

(III—VI династії — 2686-2181 рр. до н.е.)

№1

НІЛ І ЙОГО РОЗЛИВИ

(СТРАБОН, ГЕОГРАФІЯ, XVII, І, 3-5)

Страбóн (60-і рр. до н.е. - 24 р. н.е.) — один з найвидатніших географів стародавніх часів. В 24 р. до н.е. в почті римського намісника Єгипту Елія Галла відвідав цю країну і проїхав її від Александрії до кордону Нубії. Крім того, за його словами, він відвідав землі від Вірменії до Сардинії і від Чорного моря до Ефіо- пії. Про країни, в яких Страбон не бував, він взяв відомості в інших письменників, в тому числі в одного з видатних вчених Александрійської школи Ератосфена з Кірени (275-195 рр. до н.е.), автора багатьох творів з математики, філософії, хронології і т.д. Найбільш відома його праця — «Географія» в 3 книгах, в якій він по- клав основу вивченню цієї науки. Нею часто користувався Страбон.

Сам Страбон написав працю, також під назвою «Географія», в 17 книгах, де описав всі країни, відомі в стародавні часи. Цей твір є надзвичайно важливим історичним джерелом, тому що містить величезну кількість фактичного матеріалу.

3. Треба, однак, сказати більше і спершу про належне до Єгипту, щоб просуватись від більш відомого до більш далекого. І ця країна [тобто Єгипет], і прилегла до неї країна ефіопів, що знаходиться за нею, одержують від Нілу деякі спільні властивості, оскільки під час розливу вода ріки поїть їх, роблячи придатною до життя тільки ту їх частину, яка вкривається водою під час по- воді, а частину, що лежить вище і далі від течії, залишаючи з обох боків ненаселеною і пустинною через безводдя. Втім, Ніл про- тікає не через всюЕфіопію, і протікає він не один, і не по прямійлінії, іпо земліне дуже населеній;а по Єгипту вінпротікає один через всю країну іпо прямій лінії, починаючи від малого катаракта [тобто порога] за Сієною¹ і Елефантиною², якіє кордоном Єги- пту і Ефіопії, до впадіння в море. І дійсно, живуть ефіопи здебільшого, як номади³ убого, внаслідок бідності країни і суворості клі- мату, і віддаленості від нас; а єгиптянам випало все навпаки, бо вони живуть з самого початку державним і культурним життям і оселилися у відомих місцях, так що і порядки їх відомі. Єгиптяни мають хорошу репутацію, бо вважається, що вони гідно корис- туються благоденством своєї країни завдяки розумному поділу її і піклуванню про неї. Обравши царя, вони поділили масу народу і назвали одних воїнами, других — землеробами, а третіх — жерцями; віданню жерців належать священні справи, а віданню ін- ших — людські;з останніх однізаймалися справами воєнними, а інші мирними — землеробством і ремеслами, саме від них і над- ходили податки царю. А жерці займалися філософією і астрономією і були царськими співрозмовниками. Країна спочатку поділя- лася на номи⁴, причому 10 номів мала Фіваїда⁵, 10 — область в Дельті і 16 — область, розташована посередині; дехто говорить, що всіх номів було стільки, скільки дворів в Лабіринті⁶, а цих останніх було не менше тридцяти шести; номи знов-таки мали інші підрозділи, тому що більшість поділялася на топархії, які в свою чергу поділялися на частини, а найменшими підрозділами були окремі поля. Потрібний був цей точний і дрібний поділ через постійне змішання меж, яке робить Ніл під час поводі, зменшуючи і збільшуючи окремі частини, змінюючи їх форми і знищуючи всілякі знаки, по яких розрізняється чуже від свого; тому потрібні були нові виміри. Кажуть, що звідси і виникла геометрія, подібно до того, яку фінікійців лічба і арифметика виникли завдяки тор- гівлі. Як все населення і весь народ в кожному номі поділялисяна три частини, такі країна поділялася на три рівні частини. Робо- ти на ріці настільки різноманітні, наскільки треба перемагати природу постійною працею. По самій вже природі країна приносить багато плодів, а завдяки зрошенню — ще більше; природно, більшепідняттяріки зрошує більше землі,але старання іноді надолу- жало те, в чому відмовляла природа, так що і при меншому піднятті води зрошується стільки ж землі, скільки при більшому, за- вдяки каналам і греблям; так, в часи до Петронія⁷ найбільша родючість іпідняттяводи були тоді, коли Ніл піднімався на 14 ліктів, коли ж на 8 ліктів, наставав голод; коли ж [Петроній] управляв країною і висота Нілу дійшла тільки до 12 ліктів, родючість була найбільшою, і навіть коли якось висота води доходила всього до восьми ліктів, ніхто не терпів голоду.

4. Ніл тече від кордонів Ефіопії по прямій лінії на північ до так званої місцевості Дельти. Потім він, розділяючись при вер- хів'ї, як говорить Платон⁸, перетворює цю місцевість немовби в вершину трикутника. А сторони трикутника утворюють рукави, що розділяються в двох напрямах, спускаючись до моря, з правого боку в напрямі до Пелусія⁹, а з лівого до Канопа¹⁰ і сусіднього так званого Гераклеону¹¹, основою ж є берег між Пелусієм і Гераклеоном. Таким чином, течією двох рукавів і морем відрізаний острів, який за схожістю форми називається Дельтою; проте так само називається місцевість при вершині, тому що вона є почат- ком згаданої фігури, і розміщене там село теж називається Дельтою. Отже, Ніл має два ці гирла, з яких одне називається Пелусій- ським, а друге — Канопським і Гераклейським; між ними є п'ять інших гирл, вартих згадування, а менших — ще більше, бо бага- то рукавів, що розгалужуються від самого початку по всьому острову, утворили багато потоків і островів, так що весь острів став судноплавним, оскільки багато прорито каналів, по яких плавають з такою легкістю, що дехто користується глиняними човнами. Отже, весь острів має в окружності приблизно три тисячі стадіїв, називають його разом з протилежною річковою площею Дельти Нижньою країною; коли Ніл розливається, вонавсязникаєпідводоюі,за винятком жител, стає морем; останні споруджуються на природних горбах або насипах,такщо значні міста і села маютьздалеку виглядостровів. Більшесорока днів тримається літом во- да на висоті, поки не починає потроху спадати; так само стоїть справа, коли вода прибуває; протягом шістдесяти днів рівнина ос- таточно виступає з води і висихає;чим швидше відбувається висихання, тим швидше робиться оранка і сівба і найшвидше там,де

¹ Сієна — грецька назва єгипетської фортеці Суану, розміщеної біля першого порога (суч. Асуан).

² Елефантина — острів на Нілі біля першого порога проти Сієни і розміщене на ньому місто. Єгипетська назва — «Абу» — «слонове», тому що через це місто ввозилася в Єгипет з Центральної Африки слонова кістка.

³ Номади — пастуші кочові племена.

⁴ Ном — грецька назва областей, на які поділявся Єгипет. За єгипетськими документами, їх налічувалось 42.

⁵ Фіваїда — грецька назва області в Південному Єгипті, що прилягала до міста Фів.

⁶ Лабіринтом греки називали споруджений фараоном XII династії Аменемхетом III (1843-1796 рр. до н.е.) храм в Фаюмському оазисі, розміщеному на захід від долини Нілу.

⁷ Петроній — римський намісник Єгипту при імператорі Октавіані Августі (30 р. до н.е. - 14 р. н.е.) в 20-х рр. до н.е.

⁸ Платон — давньогрецький філософ (427-347 рр. до н.е.), в працях якого є відомості про Єгипет.

⁹ Пелусій — укріплене місто на північно-східному кордоні Єгипту.

¹⁰ Каноп — місто при гирлі західного рукава Нілу.

¹¹ Гераклеон — місто в Єгипті поблизу Канопа.

гарячіше. Таким же способом зрошується і земля над Дельтою; крім того, ріка приблизно протягом чотирьох тисяч стадіїв тече прямо по одному і тому самому руслу, хіба тільки коли попадеться який-небудь острів, з яких найбільш значний той, який зами- кає Гераклейський ном, або якщо де-небудь течія ріки відводиться каналом в яке-небудь велике озеро або область, яку вона може зрошувати, як, наприклад, стоїть справа з каналом, що зрошує Арсінойський ном і Мерідове озеро¹, і каналами, що впадають в Мареотіду². Коротше кажучи, зрошуваною областю є тільки та частина Єгипту, яка лежить обабіч Нілу, починаючись від кордо- нів Ефіопії і доходячи до вершини Дельти, причому безперервна протяжність населеної землі лише подекуди досягає трьохсот стадіїв. Таким чином, за винятком значних відхилень, ріка схожа на витягнений пояс. Цю форму річковій долині, про яку я гово- рю, івсій країні надають гори, що спускаються з обох боків від околиць Сієни до Єгипетського [тобто Середземного] моря:наскі- льки вони простягаються і на яку відстань вони віддалені одна від одної, настільки звужується і розливається сама ріка і по-різно- му міняє форму населеної землі; за горами країна здебільшого безлюдна.

3. Стародавні письменники переважно на основі здогадів (а ті, що жили пізніше, як очевидці) твердили, що Ніл наводню- єтьсявід літніх дощів, які йдутьв верхній Ефіопії і переважно в крайніх горах, і що в міру припинення дощів припиняється поволі і повідь. Це очевидно переважно длятих, хто плаває по Аравійській затоцідо Кориценосної країни³, ідлятих, кого посилають по- лювати на слонів... Отже, стародавні люди називали Єгиптом тільки ту частину країни, яканаселена і зрошується Нілом, — части- ну, що починається від околиць Сієни до моря; пізніші письменники аж до наших часів додавали до Сходу майже весь простір між Аравійською затокою [тобто Червоним морем] і Нілом, а з західних областей країну до авасеїв і на узбережжі від Канопсько- го гирла до Катабатми⁴ і області кіренців⁵.

№2

ПРИРОДА НУБІЇ

(СТРАБОН, ГЕОГРАФІЯ, 1, 2, 25)

...Ефіопія лежить по прямій лінії безпосередньо за Єгиптом, в такому ж відношенні перебуває до Нілу, але має іншу приро- ду місцевості. Бо вона і вузька, і довга, і там часто бувають поводі. Те, що лежить поза межами затоплюваної частини, — пустин- не і безводне, придатне до незначного заселенняяк в напрямі на схід, так і в напрямі на захід.

№3

МІФ ПРО ОСІРІСА І ІСІДУ

Міф про Осіріса і Ісіду існував вже на початку давньоєгипетської історії — найдавніші культові зображення цих богів, знайдені в Хелвані на східному бе- резі Нілу (напроти Мемфіса), відносяться до кінця IV тис. до н.е. Однак, в жодному з відомих єгипетських текстів немає повного викладу цього міфу. Цілісну істо- рію залишив тільки давньогрецький письменник Плутарх з Херонеї (46-127 рр. н.е.), але вона, зрозуміло, далека від початкової версії. Таким чином, доводиться реконструювати цей міф, користуючись для цього даними з різних давньоєгипетських текстів. В подальшому викладі використані «Тексти пірамід» (XXV ст. до н.е.), «Книга Корови» (XVІ ст. до н.е.), «Книга мертвих» (XV ст. до н.е.), «Папірус Честер-Бітті» (XІІ ст. до н.е.), «Тексти Шабаки» (або «Мемфіська теологія», VІ- ІІ ст. до н.е.), «Папірус Бремнер-Рінд» (ІV ст. до н.е.), а також перекази давньогрецьких авторів Діодора Сицилійського (90-21 рр. до н.е.) і вже згаданого Плутарха Херонейського. Легко помітити, що названі твори дуже віддалені один від одного не тільки в хронологічному, але і в історико-культурному плані, що визначає по- вну довільність в конструюванні історії Осіріса. Звичайно, більшість наведених сюжетів не відносяться до періоду Раннього царства, однак, доцільно викласти на- явні факти для того, щоб створити певне уявлення про цей міф, який займає центральне місце в усій єгипетській культурі.

Історія Осіріса і Ісіди включає найважливіші міфологічні мотиви: творення богів і світу, осмислення смислу життя і смерті, боротьбу богів, стихій, полі- тичних сил і т.д. В різні епохи, в залежності від історико-культурних умов той або інший мотив одержував перевагу, виражаючи панівну на той час ідею. Відбува- ється також «екстенсивний» розвиток міфу: до його складу включаються історії інших богів або героїв. Як правило, цей процес відбувався трьома шляхами: 1) оголошення якогось бога з-поза осіріанського циклу «стародавнішим» або «деміургічнішим», ніж Осіріс; 2) поєднання, ототожнення «сторонніх» богів з богами кола Осіріса; 3) включення історій «нових» богів до канви міфу про Осіріса. Внаслідок таких «операцій» в єгипетській міфології окремих періодів починає доміну- вати певна ідея, що надає релігії цього часу цілком окресленого спрямування і виразу.

Разом з тим, міф відображає реалії Стародавнього Єгипту часів I (3100-2890 рр. до н.е.) і II (2890-2686 рр. до н.е.) династій — епохи утвердження єдності країни. В першу чергу, це календарний мотив про смерть і воскресіння Осіріса, пов'язаний з відродженням рослинності, родючістю і процвітанням. Також з цим аспектом міфу пов'язане свято хеб-сед, під час якого здійснювався ритуал символічного омолодження старого і хворого фараона, повернення йому життєвих сил для забезпечення плодоріддя всієї країни. Знайдено статую фараона ІІ династії Хасехемуї (2700-2686 рр. до н.е.), де він представлений в щільно облягаючому тіло

«хеб-седному» плащі, в якому він здійснював ритуальний біг навколо мастаба. Слід припустити, що плащ символізував епізод з муміфікацією Осіріса, а пробіжка представляла життєвий цикл, після проходження якого старий фараон знову «воскресав» для нового життя.

Сюжети, пов'язані з поділом Єгипту і боротьбою між Сетом і Гором, слід думати, відображають реальні історичні події і процеси. Так, в міфі є відголоси матріархату, пов'язані з постаттю Ісіди. Богиня, по суті, ініціює всі дії і вчинки, оскільки прагне повернути собі владу, посадивши на трон свого сина, оголошеного прямим нащадком Осіріса. Разом з тим, вона відпускає на волю свого брата Сета, тому що, згідно матрілінійної системи спорідненості, брат «рідніший», ніж син. В одному з варіантів міфу Гор навіть умертвляє матір, відрубавши їй голову, оскільки, згідно материнського права, відносини між дядьком і племінником важливі- ші за відносини між батьками і дітьми. До цього ж таки історико-культурного пласту відноситься і епізод із «спілкуванням» Гора і Сета: тільки позбавивши свого дядька чоловічого єствá, Гор усуває конкурента остаточно: Сет більше не може «забезпечувати» родючість всієї країни, тому не має права бути її правителем.

Інший пласт історико-культурних реалій відображає епізод суду Геба. Перед нами вже чисто патріархальні відносини: Геб віддає владу старшому сину Осірісу, але і не заперечує проти правління узурпатора Сета. Коли ж з'являється Ісіда з сумнівним сином Осіріса, Геб спочатку діє як патріарх, поділяючи країну

«справедливо пополам» між претендентами, але потім змінює рішення, прийнявши, очевидно, бік Ісіди. Ця раптова переміна, слід думати, віддзеркалює відхід

«права батька» і утвердження «права сильного», претензії якого, по суті, обгрунтовуються тільки посиланням на «божественного батька».

Таким чином, деякі пласти міфу про Осіріса і Ісіду місять міфологічне відображення реальних суспільно-політичних процесів, які мали місце в ранній іс- торії Єгипту і були пов'язані з виникненням держави. Історія відносин дітей Геба: Осіріса, Ісіди, Сета і Нефтіди — це, очевидно, відображення боротьби за владу всередині правлячої царської родини. Натомість включення до неї Гора — це алегорична оповідь про боротьбу між Верхнім і Нижнім Єгиптом, причому перемога Гора була швидше видаванням бажаного за дійсність: після Нармера конфлікти тривали ще майже три століття, і тільки ІІІ династії вдалося остаточно об'єднати країну і єдиним божественним володарем держави став Гор.

Взагалі, трагічна історія Осіріса і боротьби Гора за трон стала ідеологічною основою влади єгипетських царів. Фараони утверджували свої права на пре- стол заявою, що вони є земним втіленням Гора, а міф про епічну боротьбу з Сетом метафорично засуджував спроби узурпації влади з боку тих, в кого не було на це законних прав. Всі володарі Єгипту вважались реінкарнаціями Гора, і саме їм належало підтримувати закон і порядок — Маат. Коли фараон Гор помер, він «ві- дродився з Осірісом», тобто став єдиним з Осірісом тілом в країні мертвих — Дуаті. Це залишало трон вільним для законного спадкоємця, який повинен був вико- нувати роль Гора: тепер вже новий правитель вважався сином Осіріса і Ісіди, оскільки його батько став Осірісом. Таким чином, здійснювався перехід «Гор—Осі- ріс—Гор», який був центральним в царському культі часів фараонів: фараони вважались живими богами і їх смерть пояснювалась в образах цього міфу. Таким чи- ном ні в кого не виникало сумніву, що правителі знову і знову «відроджуються» в царстві Осіріса.

¹ Ном і озеро у Фаюмському оазисі.

² Мареотіда — озеро в Нижньому Єгипті, біля Александрії, утворене Канопським рукавом Нілу.

³ Кориценосна країна — південно-західна частина Аравійського півострова, сучасний Ємен.

⁴ Катабатма — фортеця і порт на Середземному морі. Крайній західний пункт Єгипту в Птолемеївську епоху (суч. Акабах-Ассолон).

⁵ Кіренці — жителі грецької колонії Кірени на північному узбережжі Африки.

На початку часу світ являв собою безформний і безкрайній водний хаос Нун («Небуття»). Він був «такий чорний, як морок темної ночі». В якусь мить «володар всього сущого» — бог Áтум («Досконалий») виринув з Нуну. Атум «розвинув себе» в образі Хепрì («Той, що викликає появу») і, нарешті, набув образу Ра — бога Сонця,«того, що надав Всесвіту форми»¹.

З'явившись з хаосу, Áтум-Хепрì навіть не мав на чому стояти. «Ямислив в серці своєму, — розповідаввін, — іміркував пе- ред лицем своїм, і створив уявлення про все, будучи сам-один... Не було нікого, хто б мені допоміг». Будучи деміургом², він ви- кликав з хаосу «прапагорб» («першопочатковий пагорб») Бенбен, що означає «сім'я бога»³, на якому можна було розміститись⁴. ТамАтум-Хепрі «вивергнув з себе» Шу — бога повітря і Тефнут — богинювологи. Ця пара дала життя богам Гебу — землі іНут

— небу, які тежстали подружжям. Відїх шлюбу народились небеснісвітила (в тому числі Сонце і Місяць), але Нутз'їла їх. Наро- джуючи чергових дітей, вона продовжувала їх ковтати, такщо чоловік і жінка майже ніколи не відривались одне відодного. Геб з цього приводу страшенно злився і тоді їх батько — бог повітря Шу роз'єднав їх, залишивши Геба внизу, а Нут віднісши нагору. Таким чином, останні з дітей Нут — Осіріс, Ісіда, Сет і Нефтіда залишились цілими. Так виникла дев'ятка головних єгипетських богів — Еннеада (Ра, Шу, Тефнут, Геб, Нут, Осіріс, Ісіда, Сет, Нефтіда), яка уособлювала космогонічні принципи творення і управляла земним життям. Паралельно до створення Космосу відбувалосьформування самогоземного життя.«ПапірусБремнер-- Рінд» розповідає про це так. Поки Шу і Тефнут ще не народились (однак Атум-Хепрі вже знав про їх існування, оскільки, як вже говорилось, він попередньо «створив уявлення про все»), деміург поставивна їх сторожі своє Око. Коли перша пара богів«матері- алізувалась», то принесла з собою і Око батька. Однак, воно дуже розгнівалось, оскільки Атум-Хепрі на його місце вже вмістив інше око, і, щобвтішити своє перше Око, він призначає йому місце між своїми бровами. Коли Око стало панувати над усім світом, його сум зник цілковито, оскільки «бог віддав йому те, що в нього було відібране». Під час всіх цих подій було пролито немало

сліз — і з гніву, і з утіхи. Саме з них і виникло людство. Потім деміург, перебуваючи «серед коріння»⁵ створив «повзучі створіння і те все, щоіснує серед них».

Спочатку створеним Всесвітом (який, зрозуміло, ототожнювався з Єгиптом) правив сам Атум-Хепрі. Його правління було мирним, але роки брали своє і врешті-решт він «зістарився і кістки його стали подібні до срібла, члени тіла його перетворились в золото, волосся ж стало схожим на блакить».Бог-фараон виглядав струхлявілим,зморшкуватим,кульгавим стариком з тремтячим ротом, з якого весь час капала слина. Людство збунтувалось, і з величезними труднощами придушивши бунт, ображений Атум- Хепрі зрікся влади на користь свогосина Шу, а сам вознісся на небеса і набув вигляду Сонця, взявши собі ім'я Ра.

Правління Шу було нелегким і супроводжувалось змовами і конфліктами. Хоч він і переміг своїх ворогів, зрештою, сам був так підточений хворобами, що проти нього повстало навіть найближче оточення. Втомившись, Шу зрікся влади на користь свого сина Геба і знайшов собі притулок в небесах після жахливої бурі, щотривала дев'ять днів.

Геб, третій божественний фараон, хоча і спадкував трон законно, але і його царювання було невдалим. Міфи розповідають, що, намагаючись вирішити всі проблеми відразу, Геб наказав доставити таємничий золотий сундук з небезпечним талісманом, який ще Áтум сховав «далеко в твердині на східному кордоні». Сундук відкрили в присутності фараона і звідти вирвалось жахли- ве полум'я — «дихання божественного змія», яке вбило на місці все оточення Геба і смертельно обпалило самого божественного царя. Наступником на троні став його старший син Осіріс.

Коли Осіріс виходив з черева матері якийсь могутній голос промовив: «Володар В сього сущого народився, щоб осяяти дні»⁶. Новонароджений увібрав в себе сили і здібності своїх предків: «Повелитель великої сили в Мемфісі, що возвисився над Ге- бом і Великою Еннеадою⁷ богів, Жах, створений Шу, а Тефнут«надала йому óбразу». До нього як південна, такі північна частини країни приходить з поклонами, бо такий великий страх перед ним, а пошана, яку йому виявляють, незмірна. Це — Осіріс, спадко- ємець Геба, Цар богів, Сила Небес, В олодар Живих, Цар обох Країн». Отже, Осіріс народився як бог над богами, покликаний управляти Всесвітом. Однак, в земній своїй іпостасі він повинен був пройти крізь цілий ряд випробувань і навіть померти, щоб досягти своєї істинної величі. В подальших подіях дуже важливу роль відіграє сестра і супруга Осіріса — Ісіда — богиня родючих земель і магії, уособлення дня і життя. Як пише Плутарх, «поєднані взаємним почуттям, вони кохались ще в череві матері».

Осіріс мав брата Сета — бога могутнього, повелителя бур і ураганів, царя пустині, нещадного руйнівника і карателя, а та- кож сестру Нефтіду — богиню неродючих земель, плотського кохання, уособлення ночі і смерті. Після свого народження Сет і Нефтіда теж стали подружжям. Перейнявши від батька владу, Осіріс став царем-цивілізатором Єгипту, а також інших країн. Згід- но Плутарха, він «одразу звільнив єгиптян від їхніх примітивних і брутальних звичаїв життя, показав їм яквирощувати і покращу- вати плоди земні, встановив дляних закони і навчив шанобливості до богів і культовому служінню. Пізніше з тією ж благородною метою він мандрував всім світом, закликаючи людей прийняти встановлений порядок, але не змушував їх до цього силою зброї, а переконував своїми аргументами, вираженими в гімнах і піснях, під звуки музичних інструментів»⁸.

¹ Таким чином, бог-творець Всесвіту поєднавши в собі три творчих принципи (іпостасі) — Атума (основа сущого), Хепрі (творча сила) і Ра (формотворчий принцип) — створив богів, світ і людей. Правда, деякі тексти свідчать, що спочатку третім членом деміургічної трійці був не Ра, а Осіріс. Так, в «Папірусі Бремнер-Рінд» Осіріс говорить: «Я був сам-один, бо ще нічого не було народжено... Я вимовив ім'я своє, як слово сили, своїми устами, — і я одразу розвинув себе. Я розвинув себе через форми розвитку бога Хепрі, і я проявився з первісної матерії. Ім'я моє — Осіріс, сім'я споконвічної матерії, що розвивала незліченні розвитки з початку часів. Ніщо не існувало тоді на цій землі. І я створив усе: не було нікого, хто творив би зі мною в ті часи». Проблема з іменами деміурга досить заплутана, однак, в цілому відповідає загальному принципу історичного розвитку єгипетської міфології: в різні періоди єдиний Бог одержував різні імена, причому були часи, коли його творча сила поділялась між декількома богами, і навпаки, в певні періоди переважала тенденція до об'єднання творчих потенцій багатьох богів в образі єдиного Бога. Так, із згаданих чотирьох творців світу частіш за все найдавнішим богом вважається Атум, потім до нього приєднався Хепрі, Ра увійшов до деміургічного кола тільки в часи Стародавнього царства (в другій половині періоду), а Осіріс — ще пізніше. Разом з тим, особлива роль Осіріса в єгипетському пантеоні і, зокрема, та обставина, що, незважаючи на оголошення того або іншого бога верховним, фараони після їх смерті «перетворювались» тільки в Осіріса, свідчить, що цей вмираючий і воскресаючий бог початково мислився як «сім'я споконвічної матерії».

² Деміург — початково міфологічний персонаж, що створює елементи світобудови, космічні і культурні об'єкти, людей, переважно шляхом виготовлення — подібно ремісникові. Згодом деміург зливається з образом універсального бога-творця, що творить Всесвіт не тільки шляхом виготовлення, але і за посередницт- вом магічних перетворень або словесного означення предметів.

³ Давньоєгипетський корінь «бен» значить «копуляція», «запліднення».

⁴ Це місце в текстах називається Інну: саме тут пізніше виник один з найважливіших релігійних центрів Єгипту — Он («Місто Обелісків»), яке греки називали Геліополем («Містом Сонця»).

⁵ Можливо, «коріння речей».

⁶ Титул «володар всього сущого» свідчить, що новонароджений Осіріс повинен зайняти місце Атума-Хепрі як верховний правитель Всесвіту.

⁷ Еннеада (грец. «Дев'ятка» або «Дев'ятериця») — дев'ять головних богів геліопольського пантеону: Атум-Ра (бог-творець, Сонце), Шу (повітря), Тефнут (во-

лога), Геб (земля), Нут (повітря), а також Ісìда, Нефтìда, Осìріс і Сет. Згодом до Енннеади долучився «десятий бог» — син Ісіди і Осіріса Гор.

⁸ Також Діодор Сицилійський відзначив, що Осіріс «навчив людство виноградарству і виноробству, в тому числі збиранню грон і зберіганню вина». Звільнив- ши свій народ від «жалюгідних і варварських звичаїв» і встановивши порядок, Осіріс передав управління царством своїй сестрі і супрузі, а сам на довгі роки поки- нув Єгипет і помандрував по світу з наміром «відвідати всі населені землі і навчити рід людський обробці виноградної лози, пшениці і ячменю; спонукуючи лю- дей поривати з дикістю і приймати шляхетний спосіб життя, він сподівався набути безсмертної слави за ці свої великі благодіяння».

Спочатку Осіріс відправився в Куш, де навчив примітивних мисливців-збирачів землеробству. Крім того, єгипетський бог організувавряд великомасштабних будівельних і гідротехнічних робіт: «Він побудував канали із шлюзовими брамами і регулято- рами ... він підняв береги, щоб Ніл не розливався». Пізніше Осіріс відвідав Аравію, а потім Індію, де заснував безліч міст. Там він захопився полюванням наслонів, а також посприяввстановленню своїх скульптурних зображеньв усіх місцевостях,де побував.З Індії Осіріс відправився через Геллеспонт до Європи і теж там засновував міста і впроваджував закони. Коли в Фракії якийсь цар- варвар відмовився прийняти призначену йому систему правління, взагалі спокійний Осіріс розгнівався і вбив його. Крім цього прикрого випадку Осіріс залишав по собі добру пам'ять, оскільки «не змушував людей силою виконувати свої вказівки, а шляхом м'якого переконання і звертаючись до їх здорового глузду йому вдавалось спонукати їх до виконання того, що він проповідував». Більшість з його мудрих порад були покладені на музику в вигляді гімнів і пісень і виконувались в супроводі гри на музичних ін- струментах¹.

Під час відсутності Осіріса в Єгипті його брат Сет намагався узурпувати владу, однак, відмічає Діодор: «Ісіда була дуже пильною в питаннях державного управління і її уваги не минало жодне порушення встановленого порядку». Таким чином, Осіріс, повернувшись, знайшов все в повному порядку. Народ зустрів свого царя пишними святкуваннями і веселощами. Однак, вже на- ступного дня після свого повернення Осіріс захмелів і необережно зблизився з супругою Сета — Нефтідою, внаслідок чого вона завагітнілаі народила сина Анубіса². Післяцього Сет, і так розпалений заздрістю, жадібністю і мріями про трон, зовсім знавісніві твердо замислив вбити брата. Схиливши 72 чоловіків до змови, Сет разом з кушитськоюцарицею Асо, яка тодігостювала в Єгип- ті, склав хитромудрий план. Довідавшись про розміри тіла Осіріса, він виготовив скриню, яка була нічим іншим як саркофагом (єгипетським гробом), багато оздобленим. Під час учти він приніс її до зали, повної гостей і коли ті висловили своє захоплення виробом, Сет ніби жартома пообіцяв віддати саркофаг тому, кому він підійде за розмірами. Всі присутні стали по черзі лягати в саркофаг, але він нікому не підійшов. Останнім спробував Осіріс — і як тільки він ліг, відразу прибігли змовники, закрили віко, прибили його цвяхами і залили розтопленим свинцем. Потім вони винесли саркофаг на берег Нілу і спустили його до моря через Танісійське гирло. Сталось це на 28-у році правління Осіріса.

Як тільки Ісіда почула про злочин, вона відрізала кілька локонів свого волосся³ і одягла жалобні шати. Вона блукала всією країною, божевільна з розпачу, і питала кожного зустрічного, чи не знають вони, що сталось з саркофагом. Випадково діти бачили,

як змовники кинули його в річку і повідомили богині назву гирла⁴.

Тим часом Ісіда довідалась, що Осіріс, обманутий їїсестроюНефтідою, давно закоханою в нього, мав з неюстосунок, взяв- ши жінку брата за неї, Ісіду, і побачила доказ цьому у вигляді гірлянди з кліверу, яку він залишив Нефтіді. Ісіда поклялась знайти немовля, тому що Нефтіда, боячись гніву Сета, відразу після пологів покинула його. Шляхом наполегливих пошуків богиня знай- шла дитину з допомогою собак, що привели її на потрібне місце, і виховала її. З часом син Нефтіди і Осіріса — Анубіс — став її постійним охоронцем і супутником. Про нього казали,що він оберігав богів так, як собаки оберігають людей.

Після всього цього Ісіда одержала звістку, що саркофаг був винесений морем на берег в країні Бібл, відправилась туди і з великими труднощами знайшла його і привезла до Єгипту. Зупинившись в безлюдному місці, вона приступила до оживлення тіла чоловіка. Один з гімнів Осірісу (XVІІІ династія, XV ст. до н.е.) розповідає, яким чином це відбувалось. Богиня перетворилась на соколицю і:

...Укрила тіло мужа пір'ям своїм,

І крилами овіяла його, і голосила... І пробудила його, розпростертого, Чиє серце було нерухомим.

Взявши сім'я його, зачала,

Й народила від нього дитину...⁵

В іншому гімні часів Нового царства Ісіда прославляється в таких словах:

О, великодушна Ісідо,

Що захистила свого брата Осіріса. Ти шукала його без утоми, Обійшовши всю землю в печалі, Не спочивши і хвилі, нещасна Поки тіло його не знайшла.

Огорнула його ти тінню крил своїх, Й пір'ям своїм дарувала повітря...

Воскресила ти, що недоступно безсилому, Взяла сім'я від нього і зачала нащадка,

В самотності вигодувала його, Коли ніхто не знав, де він...

На цьому, однак, злощастя Осіріса не закінчились. Плутарх розповідає, що Ісіда сховалась в болотах Дельти, в місцевості Буто, де і народила сина Гóра. Саркофаг же з тілом чоловіка вона сховала в віддаленому і безлюдному місці. Тим часом Сет, по- люючи одного разу вночі при світлі Місяця, випадково наштовхнувся на труну. Упізнавши тіло, він розірвав його на чотирнад- цять шматків і розкидав в різні частини країни. Довідавшись про це, Ісіда знову відправилась на пошуки, пливучи на папірусово- му човні крізь багна. В кожній місцевості, де відшукувалась частина тіла мертвого царя богиня виготовляла його скульптурне зо- браження і дарувала населенню, залишаючи таким чином плотьбогасобі.Так виникло багато гробницьОсіріса.Зроблено цебуло

¹ Слід звернути увагу на те, що грецькі автори — Діодор Сицилійський і Плутарх — приписали Осірісові діяння грецького бога Діоніса, що було проявом вла- стивого елліністичній епосі релігійного синкретизму.

² Анубіс — бог-покровитель мертвих, а також некрополів, похоронних обрядів і бальзамування. Зображувався у вигляді вовка, шакала або людини з головою шакала.

³ Згідно звичаю, відрізане волосся на знак трауру покладалось до гробниці померлого.

⁴ Плутарх зазначає, що після цього випадку єгиптяни вірять, ніби всі діти наділені даром пророцтва, і дуже уважно прислухаються до того, що вони балакають, коли бавляться біля святинь і говорять, що має статись.

⁵ На численних рельєфах і малюнках в гробницях Середнього і Нового царства зображено цей процес: Ісіда, розмахуючи крилами, обвіює тіло Осіріса, оживлюючи його.

для того, щоб Сет не зміг знайти справжню могилу брата.

Зібранетаким чином тіло Осірісастало одним цілим і знову надавалосьдо оживлення.Цього разу Ісіда скористалась магіч- ними заклинаннями («словами влади») і талісманами¹. Оживши вдруге, Осіріс не захотів залишитись на землі, а став володарем царства мертвих, заповівши свій трон сину Гóру. Відтепер, покинувши свою земну іпостась, Осіріс, як «володар всього сущого», тримає на своїх плечах Всесвіт, а з поту його рук витікає Ніл.

Ісіда повернулась в драговину Дельти до свого сина Гора і виховувала його як месника за батька — подалі від людських очей і переслідувань Сета. Коли Гор підріс і змужнів, він вступив в боротьбу з Сетом за владу. Протистояння дядька і небожа має епічний характер і складається з численних епізодів. Плутарх, «Папірус Сальє ІV» і «Папірус Честер Бітті» розповідають про це так. Підростаючи, Гор одержав від Ісіди всі таємні знання про сутність речей, а Осіріс надихнув його встановити в світі істину, справедливість і праведність — Маат, кинувши виклик Сету. Першим ділом Гор звернувся до Еннеади і заявив, що Сет, убивши Осіріса, зайняв трон незаконно. Спочатку боги визнали справедливість його слів і постановили: «Трон по праву належить Гору, незважаючи на всю могутність Сета. Справедливість вимагає, щоб трон був відданий Гору». Почувши це, Ісіда возрадувалась і по- просила південний вітер змінити напрям, щоб новина донеслась до Осіріса, який перебував на Чудовому Заході — в Країні Мерт- вих. Однак, цар богівАтум-Ра висловив сумнів: «НевжеЕннеада вжене здатна приймати власні рішення?» Цим скористався Сет і, виступивши наперед, вигукнув: «Як може це кволе дитя претендувати на трон? Нехай воно викличе мене на поєдинок, і всі поба- чать його поразку!».Атум-Ра погодився:«Дійсно, не можна віддавати трон цій кволій дитині». Це, в свою чергу, роздратувало Ен- неаду, якій легковірність старого бога вже стала набридати і вона заявила: «УсипальницяАтума-Ра порожня;більше ми не будемо слухати тебе». Атум-Ра образився, засумував і ліг на землю, не відгукуючись. Боги злякались і, намагаючись виправити помилку, стали підлещуватись, але старий бог не реагував: він взагалі пішовдо додому і відмовивсяповертатись на суд. Побачивши це, йо- го дочка, прекрасна богиня Хатор, вирішила зробити так, щоб бога Сонця покинув смуток і він знову повернувся до суду. Вона стала танцювати перед Еннеадою, поступово скидаючи з себе одяг. Боги і богині стовпились навколо неї і стали сміятись і апло- дувати її мистецтву і з×палу. Шум привабив увагу Атума-Ра і він вирішив подивитись, що відбувається. Побачивши прекрасну Хатор, старий бог розвеселився і повернувся до суду, де наказав Гору і Сету викласти свої претензії. Сет сказав: «Трон належить мені: якщо я той, що оберігає спокій богів, то інакше і бути не може». Однак, бог Шузаперечив: «Ми не можемо віддати трон дя- дькові, якщо перед нами стоїть законний спадкоємець!» Нарешті заговорив Гор: «Невже ви наважитесь допустити несправедли- вість, позбавивши мене спадкоємного права?» Почувши це, Ісіда розлютилась і стала докоряти богам, поки вони не пообіцяли по- ступити по-справедливості. Сет зрозумів, що Еннеада проти нього і пригрозив: «Віднині я ворог кожному з вас і не визнаю суду, де все вирішує Ісіда». Атум-Ра погодився і наказав богам відправитись на острів, попередивши, що перевізник Немті не повинен дозволити Ісіді до них приєднатись.

Тим не менше, Ісіда, вдавшись до чар, набрала вигляду старенькоїбабусіі прийшла на берег, де перебувавНемті.Вона ска- залайому, що їй треба переправитись наострів, щобдоставити їжу молодикові, який ось вже п'ять днів там випасає худобу: «Ось, Немті,ядам тобі цього млинцязамістьоплати за перевіз». Немті відповів: «Бабусю, я божественний перевізник і мені не потрібен твій млинець». Тоді Ісіда показала йому золотого персня на своєму пальці і пообіцяла: «Він буде твоїм, якщо ти перевезеш мене на острів». Тепер Немті не зміг встояти і погодився. Ісіда прийшла туди, де відбувався суд і Сет помітив її. Тоді вона вимовила магічнезаклинанняі перетворилась на вродливу діву, подібної якій не було в Єгипті.Сета охопило таке пожадання, що він встав і пішов,наче для того, щоб сісти і розділити хлібз великоюЕннеадою,а насправді маючи непереборне бажання оволодіти прекрас- ною незнайомкою, причому, крім нього, ніхто її не бачив. Ісіда стояла за деревом і він крикнув їй: «Ось я, о прекрасна діво! Чим можу прислужити тобі?» Вона відповіла: «Мій пане! Я була жоною скотаря і народила йому сина. Чоловік помер, і хлопчик став піклуватисьпро стадо свого батька.Але одного разу прийшов незнайомець і сказавмоєму сину:"Япоб'ю тебе, заберу твоєстадо і прожену тебе геть!"» Ісіда продовжила: «Тому моїм великим проханням до тебе буде перемогти його». Обурений Сет відповів:

«Як же можна віддати стадо незнайомцеві, якщо син батька живий? Це було б кричущою несправедливістю, якої не слід допуска- ти». Цієї ж миті Ісіда перетворилась на шуліку, злетіла на верхівку дерева і крикнула звідти Сетові: «Опануй же себе. Власні уста твоїмовили це, розум твій власний постановив вирок. Чого жтобіще треба?» Сет у відчаїставнарікати: «Цялюта жінка перехит- риламене». Члени Еннеади почули останні слова і забажали довідатись, в чому справа.Коли Сетрозповів, Атум-Ра вигукнув: «Те, що вона каже, правда! Ти сам себе засудив і що ж тепер поробиш?» Після цього суд звернув свою лють на Немті і наказав відру- бати йому пальці на ногах, щоб він ніколи вже не задивлявся на золото.

Вважаючи спір вирішеним, Еннеада повернулась до Міста богів і зайнялась приготуваннями до коронації Гора. Однак, на- вітьпобачивши корону на голові небожа, Сетне змирився і заявив: «Ти можеш мати корону, але не зможеш правити доти, поки не переможеш мене. Я викликаю тебе на двобій. Перетворімося на гіпопотамів і станемо битись на дні глибокої ріки. Той, хто пер- шим покажеться на поверхні і буде вважатись переможеним». Впевнений в собі Гор одразу ж погодився, а Ісіда заплакала, боя- чись,що Сетвб'єїїсина.Прийнявшизовнішністьвеличезних тварин,вони розпочали битву.Ісіда спробуваладопомогти сину,ви- чарувавши гарпуна, але не змогла розпізнати, де хто. Все ж, метнувши зброю, вона попала в Гора і той заволав від болю: «Мати моя! Твій гарпун уразив мене, благаю, звільни мене!» Ісіда тієї ж миті витягла вістря і знову метнула, поціливши цього разу Сета. Але той закричав: «Ісідо, я ж твій брат! О сестро, чому ти проти мене? Що поганого зробив я тобі? Благаю, звільни мене!» Прой- нявшись співчуттям, богиня відпустила Сета і Гор, розгнівавшись, відрубав їй голову. Він покинув поле бою, знічений, а матір врятував бог Птах, прикріпивши до її тіла голову корови. Зажурений Гор сидів в самотності, міркуючи над тим, що сталось, і біль його не вщухав. Скориставшись цим, Сет перетворився в чорного кабана, підкрався до племінника і виколов йому очі. Всіма по- кинутий, Гор невимовно страждав, але прекрасна Хатхор вирішила врятувати його. Вона знайшла газель і взяла в неї трохи моло- ка. Розшукавши сліпого і безпорадного юного бога, чарівним голосом, подібним до небесної музики, Хатор сказала: «Відкрий очі». Гор послухався і «незрівнянна вродою» крапнула йому в рани молоком, насиченим її цілющою силою, так що Гор прозрів.

Матір пробачила Гора і він знову вступив в битву, цього разу успішну, взяв Сета в полон і передав матері. Однак, Ісіда зо- всім не хотіла вбивати рідного брата, а звільнила його з кайданів і відпустила на свободу. Вчинки матері так розсердили Гора, що той схопив її і зірвав з неї корону на знак позбавлення її царської гідності. З цього моменту Гор став єдиним законним спадкоєм- цем трону Осіріса.

«СтелаШабаки» (або «Мемфіськатеологія», бл. 710 р. до н.е.) міститьісторіюпро поділ Єгипту між суперниками. Богзем- лі Геб викликав суперників на суд, на якому призначив Сета фараоном верхнього Єгипту, а Гора — Нижнього Єгипту. Точкою

¹ Одне з зображень в храмі в Дендера представляє цю сцену: виголосивши потрібні слова і здійснивши ритуали, Ісіда дивиться на Осіріса, що воскрес і підно- ситься із смертного одра.

розмежування стало місце, де слуги Сета кинули саркофаг з Осірісом до Нілу. Після цього, однак, Геб впав в сумнів, оскільки ус- відомив, що несправедливо вбивці Сету давати таку саму частину країни, як і законному спадкоємцю. Після тривалих роздумів Геб заявив Еннеаді: «Я призначив Гора первородним і йому одному належить спадок по батькові». Так Гор став єдиним волода- рем Єгипту. Однак Сет поставив вимогу, щоб йому була надана ще одна можливість довести, що він, на відміну від Гора, гідний трону. «Нехай ми оба, — сказав Сет, — збудуємо кам'яні кораблі і пустимо їх на наввипередки вниз по Нілу; чий корабель виграє змагання, той і буде носити корону Осіріса». І знову Гор прийняв виклик. Сет створив кам'яного човна і спустив його на воду, але човен одразу ж потонув. Натомість човен Гора спокійно плив, оскільки він зробив його з дерева і облицював так спритно, що зда- валось, ніби він зроблений з каменю. Сет розлютився, перетворився на гіпопотама і вдарив човна Гора так, що той розвалився на шматки. Гор підняв проти Сета свого списа, але з наказу Еннеади зупинився.

Втративши надію, що ця історія колись закінчиться, Гор в відчаї покинув Місто богів і подався на північ. Тоді Еннеада ви- рішуєнаписати листа Осірісу,який жив на Прекрасному Заході. Осірісне забарився звідповіддю, питаючи,чому Еннеада задума- ла позбавити його сина трону, адже саме Осіріс приніс до світу пшеницю і ячмінь. З цим погодились більшість богів, крім двох, які сказали, що Гор занадто молодий,щоб правити.Також розгнівався Атум-Ра, якому здалося, що Осіріс намагається вчити його, тому він послав володарю Потойбіччя пихатого листа. Відповідь Осіріса містила неспростовні докази. «Які прекрасні діяння Ен- неади! — уїдливо розпочав Осіріс, — Справедливість проникла вже і до підземного світу. Слухайте ж, Країна Мертвих повна де- монів, які не бояться ні богинь, ні богів. Якби мені довелось відправити їх до світу живих, вони б, повернувшись, принесли з со- бою серця лиходіїв туди, де вершиться суд і виносяться вироки. Скажіть мені, хто з вас могутніший за мене? Навіть ви, боги, вре- шті-решт прийдете на Прекрасний Захід!» Перелякавшись, Еннеада визнала слушність аргументів Осіріса і, прикликавши Гора, дала дозвіл на останній поєдинок. Спочатку фортуна покинула Гора і він зазнав поразки: Сет вирвав в племінника його чудесне око. Однак, юнак не пав духом, знову викликав Сета і, нарешті, одержав блискучу перемогу. В «Текстах Пірамід» говориться, що Гор, схопивши дядька за геніталії, вирвав його тестикули і той завив від болю, впустивши око племінника. Позбавивши Сета чо- ловічої сили, Гор таким чином переміг його і зробив своїм в'язнем, закувавши в кайдани. Більше Сет не міг претендувати на трон, оскільки, будучи кастрованим, вже небув здатен забезпечити плодоріддя і процвітання всієї країни.

Велика Дев'ятка, говориться в «ПапірусіЧестер Бітті»,одягла на голову Гора Білу Корону, дала йому трон батька його Осі- ріса іпроголосила: «Ти — добрий цар нашої коханої країни, Єгипту, ти — хороший господар. Щобживти в щасті іздоров'їаждо вічності і вічного життя». Натомість Сета постановили взяти на небо і зробити караючою силою, повелителем грому і блискавки, щоб всі його боялись.