Розділ 2
МЕСОПОТАМІЯ
ШУМЕР РАННЬОДИНАСТИЧНОГО ПЕРІОДУ
(2750-2311 рр. до н.е.)
№1
ПРИРОДНІ УМОВИ І БАГАТСТВА МЕСОПОТАМІЇ
(ГЕРОДОТ, ІСТОРІЯ, І)
Відомості про природу Месопотамії, подані Геродотом, майже повністю підтверджуються клинописними документами. Піклування «хороших правителів» про збереження і розширення зрошувальної системи яскраво відобразилось в законах Хаммурапі (1792-1750 рр. до н.е.) і листах цього царя. Зрошувальна система Месопотамії підтримувалась в порядку з III тис. до н.е. по XIII ст. н.е., коли вона занепала внаслідок спустошливого нашестя монголів. Дані про нечувані врожаї і величезні розміри різних культурних рослин, звичайно, перебільшені. Фініки визрівали тільки в південній частині країни, де вони дійсно були одним з основних продуктів харчування. В Північній Месопотамії їх насаджували як декоративні рослини. Асфальт часто згадується у вавілонських і ассірійських документах.
I.193. Земля ассірійців зрошується дощем мало, і це спочатку живить коріння хліба; однак посів виростає, і хліб визріває за допомогою зрошення з ріки, але не так, як в Єгипті, де сама ріка розливається на поля, а з допомогою зрошення руками або насо- сами1. Вся вавілонська земля, так само як і єгипетська, порізана каналами; і найбільший з каналів — судноплавний, звернений на південь, тягнеться від Євфрату до іншої ріки, до Тигру, біля якого було збудоване місто Нін2. А країна ця — набагато краща від усіх країн, які ми бачили, щодо того, як вона приносить плід Деметри3, бо інші дерева на ній зовсім не ростуть, ні смоківниця, ні виноград, ні маслина4. Що ж до принесення плоду Деметри вона настільки хороша, що звичайно дає сам-двісті, а коли буває най- кращий врожай, приносить сам-триста. Листя тут і пшениці, і ячменю часто чотири пальці завширшки. А проса і сезаму5, які ви- ростають з дерево завбільшки, я, хоч і добре знаю, не згадуватиму, прекрасно розуміючи, що тим, хто не бував у вавілонській зем- лі,ісказане про плоди здасться цілковитоюнеправдою.Маслиновоїоліїневживають зовсім, а роблятьоліюз сезаму.Фініковіпа- льми ростуть у них по всій рівнині, більшість їх плодоносні, з них місцеві жителі готують собі і хліб, і вино, і мед.
№2 Сказання про гільгамéша і áггу
Таблички шумерського сказання про Гільгамéша і Áггу були знайдені американською експедицією в місті Ніппýрі, найдавнішому шумерському культово- му центрі. Датуються поч. II тис. до н.е. і, скоріше за все, є копіями більш ранніх шумерських записів поеми. Текст і переклад опублікований американським шу- мерологом Семюелем Крáмером (1897-1992) в 1949 р.
Áгга — останній цар І династії Кіша (2750-2615 рр. до н.е.), Гільгамéш — п'ятий цар І династії міста Урýка (2615-2500 рр. до н. е.). Історичність Гільгаме- ша, легендарного героя п'яти відомих нам шумерських епічних сказань і знаменитого аккадського епосу «Про того, хто бачив все», підтверджується рядом писем- них і археологічних пам'яток. Однак тільки в «Сказанні про Гільгамеша і Аггу» він виступає як історична особа. Сказання, очевидно, відтворює найважливіші по- літичні події історії Ранньодинастичного Шумеру (ХХVIII—ХХIV ст. до н.е.): перемогу Гільгамеша над Áггою, вождем політичного об'єднання північних облас- тей нижньої Месопотамії на чолі з містом Кішем. Можливо, цей твір був безпосереднім відгуком на події і являє собою переможну пісню, складену на честь Гіль- гамеша, що ознаменувала визволення Урука з-під влади міста Кіша. Цікавими також є свідчення про елементи «стародавньої демократії» в цьому полісі (місті-дер- жаві): важливе політичне рішення приймається не одноосібно царем, а на раді старійшин.
Посли Áгги, сина Енсі-Мебарагéсі6,
З Кіша в Урук до Гільгамéша з'явились. Гільгамеш перед старійшинами свого міста Слово мовить, їхнього слова шукає:
«Щоб нам викопати криниці, в країні всі викопати криниці, Великі і малі викопати в країні,
Щоб завершити роботу, відро мотузкою прив'язати, Перед Кішем голів не схилимо, Кіш здолаємо збройно!»
Рада старійшин міста Урука Гільгамешу відповідає:
«Щоб нам викопати криниці, в країні всі викопати криниці, Великі і малі викопати в країні,
Щоб завершити роботу, відро мотузкою прив'язати, Перед Кішем голови схилимо,
Кіш не здолаємо збройно!»
Гільгамеш, верховний жрець Кулаба7, Він сподівається на Інанну8,
Слова старійшин не прийняв серцем, І вдруге Гільгамеш, жрець Кулаба,
Перед мужами міста слово мовить, їхнього слова шукає:
«Щоб нам викопати криниці, в країні всі викопати криниці, Великі і малі викопати в країні,
1 Черпальні машини, що приводяться в рух робочою худобою.
2 Нін — Ніневія, одна із столиць Ассірії.
3 Плід Деметри (грецької богині родючості) — маються на увазі хлібні злаки.
4 В невеликій кількості смоківниця і виноград в Месопотамії все ж росли.
5 Сезáм (кунжýт) — олійна культура. Під час розкопок радянського археолога Бориса Піотровського (1908-1990) в урартській фортеці Тейшебаїні на горбі Ка- рмір-Блур біля Єревана були знайдені зерна сезаму. З цього випливає, що вже у VIIІ—VII ст. до н. е. сезам був поширений і за межами Месопотамії.
6 Енсі-Мебарагéсі (верховний жрець Мебарагесі) — цар Кіша, батько Áги. Знахідка уламку алебастрової вази з його написом дала можливість встановити іс- торичність династії Кіша і якоюсь мірою Урука.
7 Кулаб — священний квартал міста Урука, який був колись самостійним поселенням.
8 Інáнна — богиня родючості, кохання і війни, покровителька міста-держави Урука; ототожнювалась з планетою Венерою.
Щоб завершити роботу, відро мотузкою прив'язати, Перед Кішем голів не хиліть, Кіш здолайте збройно!»
Рада мужів міста Урука Гільгамешу відповідає:
«О ви, що стоїте, ви, що сидите!
Ви, що йдете за військовим вождем! Ви, що ногами стискаєте боки осла! Хто дихає задля захисту міста? — Перед Кішем голів не схилимо,
Кіш здолаємо збройно! Урук — божих рук робота,
Еанна1 — храм, що спустився з неба: Великі боги його сотворили!
Потужного муру, що сягнув грізних хмар, Могутнього міста, що торкнулось небесних круч,
Віднині хранитель, військовий вождь-проводир — це ти! Віднині воїтель, улюблений Аном2 володар — це ти!
Як ти можеш боятися Агги?
Військо Агги мале, рідшають його лави, Його люди не сміють підвести очі!»
Тоді Гільгамеш, жрець Кулаба, —
Як заграло серце від слова мужів, звеселилась печінка! Мовить він до слуги свого, Енкìду3:
«Нині замість мотики сокира буде!
Бойова зброя до стегна твого має вернутись, Сяйвом слави її ти вкриєш!
А Аггу, як вийде він, моє сяйво вкриє!
Хай змішаються мислі його, потьмариться розум!»
Не минуло і п'яти днів, і десяти днів не минуло,
А вже Áгга, син Ен-Мебарагесі, підступив до Урука. Змішались мислі Урука.
Гільгамеш, верховний жрець Кулаба,
До мужів своїх доблесних мовить слово:
«Герої мої! Гострозори мої! Відважний хай встане, до Áгги піде!»
Гірішхуртýра, радник вождя головний, Вождю своєму хвалу возносить!
«Воістину я до Агги піду!
Хай змішаються мислі його, потьмариться розум!» Гірішхуртура з головної брами виходить.
Гірішхуртуру біля головної брами, при виході, При виході біля головної брами його схопили.
Тіло Гірішхуртури вони катують. До Áгги його приводять.
До Агги він мовить слово.
Він мовить, а чашник Урука на мур піднявся. Через мур він висунув голову.
Áгга його там помітив, До Гірішхуртури мовить:
«Слуго! Муж цей — вождь твій?»
«Муж цей — не вождь мій!
Бо вождь мій — воістину муж! Чоло його грізне, воістину так! Гнів тура в очах, воістину так! Борода — лазурит, воістину так! Милість у пальцях, воістину так!
Хіба він не поверг би людей, хіба він не підніс би людей? З пилюгою хіба не змішав би людей?
Ворожі країни — не подолав би? Прахом «уста земель» — не вкрив би? Ніс вантаженого човна4 — не відтяв би?
Áггу, вождя Кіша, серед війська його у полон не забрав би?» Вони його б'ють, вони його мучать,
Тіло Гірішхуртури вони мордують.
1 Еанна — храм бога небес Ана і його дочки Інанни, головний храм Урука.
2 Ан (шумерськ. «Небо») — «отець богів», верховне божество шумерського і аккадського пантеону (правда, бездіяльне, оскільки Ан зрікся влади на користь своїх синів і дочок). Виступає в текстах як втілення верховної влади.
3 Енкìду — міфологічний персонаж, в шумерських сказаннях — слуга Гільгамеша, в аккадському епосі — його побратим.
4 Ідеться, імовірно, про потоплення ворожих кораблів. Судячи з усього, військо Агги дісталось до Урука водним шляхом.
Слідом за чашником Урука — Гільгамеш на мур піднявся, На малих і старих Кулаба впало його сяйво.
Воїни Урука схопили бойову зброю, Біля міської брами і по завулках стали. Енкіду вийшов з міської брами.
Гільгамеш через мур висунув голову, Агга його там помітив.
«Слуго! Муж цей — вождь твій?»
«Муж цей — вождь мій! Правду сказано, воістину так!»
Людей він поверг, людей він підніс, З пилюгою людей він змішав, Ворожі країни він подолав,
Прахом «уста земель» укрив, Ніс вантаженого човна відтяв,
Аггу, вождя Кіша, серед війська його у полон забрав»...
Гільгамеш, верховний жрець Кулаба, Мовить до Агги:
«Агга — староста в мене,
Агга — доглядач робіт в мене!
Агга — начальник у війську в мене! Агго, птаха-втікача ти годуєш зерном! Агго, ти втікачів повертаєш додому! Агго, ти повернув мені подих!
Агго, ти повернув мені життя!»...
«Урук — божих рук робота!
Потужного муру, що сягнув грізних хмар, Могутнього міста, що торкнулось небесних круч, Ти хранитель, військовий вождь-проводир — це ти! Воїтель, улюблений Аном володар — це ти!
Перед Ìту1 колишню силу собі повернув. Аггу для Кіша визволив ти!
О Гільгамеш, верховний жрець Кулаба, Добра пісня похвальна тобі!»2